Сілліон — памфілійська фортеця на плато, яку не зміг взяти Олександр
За 34 кілометри від Анталії, над Памфілійською рівниною, на скельному плато стоїть одне з найнеприступніших міст давнини. Сілліон — місто, яке стримало натиск Олександра Македонського у 333 році до нашої ери. Арріан у «Анабасісі» фіксує факт без подробиць: укріплення були занадто міцними, гарнізон найнятих воїнів і «варварів» занадто великим, і завойовник, який поспішав далі, після першого безуспішного штурму припинив облогу. Сілліон вижив — не тому, що хтось його захистив, а тому, що ніхто не міг ні взяти його знизу, ні обійти зверху. Сьогодні руїни плато відкриті вітрам і туристам, однак частина їх уже зсунулася разом із зсувом 1969 року — і це теж частина історії.
Історія та походження Сілліона
Споконвічна памфілійська назва міста — Selywiys. Вона ж зафіксована на ранніх монетах у формі ΣΕΛΥΙΙΥΣ, де літера І передає памфілійський звук /w/. Дослідники пов'язують цю назву з хеттським Sallawassi — свідчення того, що поселення на плато існувало ще до грецької колонізації. Стефан Візантійський наводить кілька написань: Σύλειον, Σύλαιον, Σύλλον, Σίλονον. У грецькій та візантійській формі закріпилося Syllaion.
Щодо заснування міста перекази розходяться. Одна версія говорить про колоністів з Аргоса. Інша ставить Сілліон в один ряд із Сідою та Аспендосом: всі три, за цією версією, заснували віщуни Мопсос, Калхант та Амфілох після повернення з-під Трої. Близько 500 року до нашої ери псевдо-Скілак називає його полісом. З 469 року до нашої ери Сілліон входить до Афінського морського союзу і згадується у списках афінських союзників близько 450 і 425 років до нашої ери.
У 333 році до нашої ери, коли армія Олександра пройшла через Памфілію на північ, Сілліон не відкрив ворота. Арріан пише: «Саме місто було на укріпленому місці, і там стояв гарнізон із найманців та місцевих варварів» — Олександр, який поспішав до Гордію, відмовився від облоги. Після його смерті Сілліон перейшов під владу Селевкідів, за яких було відбудовано театр і частину міської інфраструктури. Коли більша частина Західної Малої Азії перейшла до Атталідів Пергама, Сілліон зберіг статус «вільного міста» за рішенням римського сенату.
Монетна традиція Сілліона — одна з найдовших у Памфілії: безперервне карбування від початку III століття до нашої ери до правління Авреліана в 270-х роках нашої ери. Срібні тетрадрахми александрівського та лісімахового типів випускалися в 281–190 роках до нашої ери; решта карбування — у бронзі.
У ранньовізантійський час Сілліон піднявся: у 677–678 роках поблизу нього в шторм загинула арабська флотилія, що поверталася після невдалої облоги Константинополя. Місто стало резиденцією імперського представника — «ек просопу» — та опорою морської феми Ківірреотів. Між 787 і 815 роками до нього було перенесено єпископську кафедру з Перги. У 1207 році місто захопили сельджуки.
Архітектура та що подивитися
Руїни Сілліона охоплюють елліністичний, римський, візантійський і частково сельджуцький періоди. Вони розкидані по скельному плато над селом Янкьой (Yanköy), на висоті близько 200 метрів над рівниною. Частина руїн вже не існує: у 1969 році гігантський зсув знищив цілий сектор міста. Решта руїн, як і раніше, перебуває під загрозою зсуву.
Міські ворота
Головні ворота міста збереглися досить добре і дають уявлення про монументальну вхідну архітектуру пізньоримського Сілліона. Ворота фланкуються вежами і мають характерну для Памфілії арочну конструкцію.
Стадіон, амфітеатр і одеон
Контури стадіону вгадуються на східній частині плато. Амфітеатр і одеон — два різних типи видовищних споруд — фіксують насиченість міського життя в імперський період. Частина цих споруд постраждала від зсуву 1969 року.
Храм і цистерна
На території збереглися залишки храму — імовірно, присвяченого одному з олімпійських богів (точна ідентифікація не встановлена). Поруч — велика цистерна, що забезпечувала водою плато, позбавлене постійного водотоку. Це типове для памфілійських скельних міст інженерне рішення: без цистерн життя на висоті було б неможливим.
Гімназія та міські квартали
Залишки гімназії — місця фізичних вправ і культурного життя — розташовані в центральній частині плато. Навколо вгадуються сліди міських кварталів: руїни будинків, вулиці, залишки стін. Акрополь із вцілілими стінами замикає панораму з півночі.
Цікаві факти та легенди
- Коли в 333 році до нашої ери Олександр Македонський відступив від стін Сілліона, це був один із рідкісних випадків, коли поліс вцілів саме завдяки своїй топографії, а не дипломатії чи багатству. Сельге на півночі вчинив інакше — відправив посольство. Сілліон промовчав і вижив.
- У 677–678 роках арабська флотилія, що поверталася з-під Константинополя, була знищена бурею поблизу Сілліона. Цей епізод — частина довгої серії невдалих арабських експедицій в Егейському та Середземному морях VII століття, що визначили кордон між ісламським і християнським світом на кілька століть.
- Монетне карбування Сілліона з кінця IV століття до нашої ери і до 270-х років нашої ери — надзвичайно рідкісний безперервний нумізматичний ряд. На ранніх монетах зберігся напис на памфілійському діалекті грецької мови, де особливий знак І позначав звук /w/ — втрачений у стандартній грецькій мові.
- Після 1969 року, коли зсув знищив частину руїн, стало ясно, що Сілліон стоїть на нестабільній основі. Це парадокс: місто, яке тисячоліттями не міг взяти жоден ворог, повільно руйнується силами самої гори.
Як дістатися
Сілліон розташований за 34 кілометри на схід від центру Анталії, поблизу села Янкьой (Yanköy). Найближчий аеропорт — Анталія (AYT). На автомобілі з Анталії: траса D400 на схід, через Белек і Серігі, потім вказівник на Янкьой. GPS: 36.9925° пн.ш., 30.9897° сх.д. Дорога займе близько 45 хвилин. Громадський транспорт ненадійний; краще орендувати автомобіль або взяти таксі з Анталії.
Від села до плато — пішохідний підйом. Територія не огороджена; вхід вільний. Поєднайте візит із Перге (25 км на захід) та Аспендосом (45 км на схід) — разом вони дають повну картину памфілійської археології за один день.
Поради мандрівникові
Найкращий час для відвідування — весна та осінь: влітку на відкритому плато спекотно і немає тіні. Візьміть воду — на вершині немає джерел і точок харчування. Взуття з неслизькою підошвою обов'язкове: схили кам'янисті.
Частина руїн розташована поблизу краю плато — тримайтеся подалі від обривів, особливо якщо ґрунт після дощу вологий. Не підходьте близько до тріщин у ґрунті: загроза зсуву реальна. Беріть бінокль: зі стін видно всю Памфілійську рівнину аж до моря — панорама сама по собі варта підйому.
Не чекайте туристичної інфраструктури: кас, вказівників і доглядачів тут немає. Це місце для самостійних мандрівників, готових роздивлятися руїни без підказок. Сілліон — антипод Перге та Аспендоса: не відреставрований парадний музей, а живе відчуття часу, яке неможливо поставити на паузу.